Прислухаймось, щоб почути голос Пророка
Навесні, коли воскресає земля, весь світ вшановує пам’ять Т. Г. Шевченка. Хто такий Шевченко для українців? Безумовно, геніальний поет, талановитий художник, народний Кобзар, академік. А ще воістину національний Пророк. Починаючи з подій на Майдані 2014 року, ми в цьому переконуємося все більше і більше. Багато того, що написано Шевченком, збувається. Сьогодні «Кобзар» для нас – українців 21 сторіччя – джерело мудрості, наснаги, сили духу, поради і розради, заклик до боротьби за справедливість, єдність, за мир у рідній Україні.
Кожна людина на землі має своє призначення. За словами Миколи Жулинського, віце-прем'єра, академіка АН України, «Шевченко - Пророк, народжений від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, був посланий на нашу землю свою любов благовістить, свою правду возвістить!»
І сьогодні ми по-новому осмислюємо Шевченка. Намагаємося зрозуміти й розгадати його слова про «лихі жнива», про того, хто «За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать...», хто повинен схаменутися, бо «лихо ...буде... І потече сторіками Кров у синє море». А, можливо, слова «Горить І день і ніч перед пенатом Святий огонь» - це і є палаючі вулиці Грушевського під час подій на Майдані 2014 року, а дим – захисна палаюча завіса для народу і прокляття для беркутівців? І це вже можна розглядати, як таке, що збулося?
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
За часів кріпацтва Україну Кобзар бачить «сиротою». Але якою бачимо ми її сьогодні – свою рідну неньку-батьківщину? Невже це не про Україну?
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче,
Тяжко, важко сиротині,
І ніхто не бачить…
Тільки ворог, що сміється…
Справдилися слова Тараса і про людей, змушених заробляти гіркий хліб за кордоном. Скільки сімей не можуть сьогодні повечеряти разом у «садку вишневім коло хати»...
На чужину з України
Брати розійшлися,
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший —
молоду дівчину.
Ми сьогодні молимось і тривожно промовляємо Шевченківські слова:
... Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені,
бо не можемо стояти осторонь подій, що відбуваються в «нашій славній Україні – не своїй землі». Прикладом цього є свідома громадянська позиція тих, хто сьогодні на Сході України рятує нашу Батьківщину від агресора.
І найбільше обпікається серце вогнем, коли читаєш поезію «Осія. Глава XIV»:
Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
Але Шевченко мріяв не про таке! Він по-справжньому любив Україну і свою любов передає нам, своїм нащадкам:
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї господа моліть.
Від нас самих залежить доля України. Господь дав нам розум і волю, адже людина створена за «образом і подобою Божою». Маючи волю, кожна людина може зробити свій вибір, як це зробив сам Т. Шевченко всупереч тогочасним заборонам:
Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь…
То ж чи не від нашого вибору «вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте» залежить сьогодні мир в Україні?
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
Прислухаймось, щоб почути голос Пророка!
З повагою
Н. М. Монастирська,
учитель української мови та
літератури Підгаєцької гімназії
|